Джордж Бест. Частина ІІ. П’яний Бітл

Продовження матеріалу Володимира Войтюка про яскраве і трагічне життя одного з найталановитіших футболістів в історії.

«Після здобуття КЄЧ я почав пити набагато більше, ніж під час моїх регулярних загулів на Мальорці. Тепер я став мегапопулярним, і всі, кого я зустрічав, хотіли пригостити мене випивкою, а для мене це була пропозиція, від якої я не міг відмовитись. Хлопці хотіли святкувати зі мною, то ж чому я мав позбавляти їх такої нагоди. Життя було прекрасним, але в футболі справи йшли не аж так добре, як би цього хотілося. Складалося враження, що нас досі не відпускало похмілля після тріумфальної перемоги над Бенфікою», – згадував Бест в автобіографії.

В тому ж таки 1968 році, який став початком кінця для нашого героя, він втратив своїх головних друзів, з якими...